Календар

: :

Головне меню

Бігуча стрічка

Казка в житті дитини

08 лютого 2018 о 08:37 0


У щоденному потоці рішень батьки, цеглинка за цеглинкою, закладають фундамент майбутньої особистості, формуючи, у першу чергу, розуміння “що таке добре, а що — погано”. Виховувати дитину потрібно так, щоб вона була готова до виходу у доросле життя, щоб уміла самостійно аналізувати ситуацію і вирішувати проблеми, з котрими зустрінеться. Вважають, що найкращий спосіб навчити малюка особливостям життя — читати казки.

Роль казки у вихованні дитини важко переоцінити, адже вона впливає на формування мислення та поведінки особистості протягом усього дитячого періоду, починаючи з пелюшок. Під впливом казок у малюка формується своє ставлення до добра та зла, до честі і справедливості, до мужності і відваги.

Хороші історії позбавлять дитину особистих переживань і підвищать впевненість у собі, допоможуть побороти хвастливість, заздрісність, жадібність, збагатити словниковий запас, розвинути емоційно-вольову сферу та уяву. Читаючи казки, батьки можуть бути впевнені, що дитина виросте порядною людиною, адже вони розвивають такі якості, як доброта, чесність, дружба, повага до старших, здатність співчувати та багато інших.



Спочатку дітлахи вбирають інформацію про найпростіші цінності і поняття разом із материнськими пісеньками, віршиками, приказками. Трохи пізніше, після двох років, починається справжнє виховання казкою. У період з п’яти років у дітей формується особисте ставлення до нашого світу та людей, закладаються задатки поведінки у дорослому житті.

У ніжному дитячому віці психіка ще нестабільна, межа між добром і злом розмита. За допомогою казки можна скорегувати розвиток дитячої психіки, направити її у мирне русло. Дуже важливо спільно обговорювати прочитане, звертати увагу на ключові моменти, роз’яснювати незрозуміле. Спільне читання об’єднує батьків і дітей, дає можливість приємно провести час і відпочити від метушні реального світу.



Коли ж починати читати? Спеціалісти радять розпочати з народження дитини. Сам процес заспокоює і маму, і малюка. Для цього періоду підійдуть віршики і добрі неемоційні короткі казочки, зорієнтовані на звуконаслідування (мур-мяу, гав-гав тощо). Читати слід без поспіху і спокійно. Дитина ще поки не розуміє, що їй говорять, але добре вловлює інтонації.

Відповідно до дорослішання малюка, необхідно підбирати довші казки із складнішим сюжетом і більшою кількістю героїв. У перелік книжок для читання варто включати літературні казки. Після чотирьох років час вводити у світ дитини емоційні відтінки, яскраві події, боротьбу добра і зла. У цьому віці буде цікаво слухати історії, головним героєм котрих буде такий самий малюк. Створюючи особливий сюжет, візьміть за основу ситуацію з життя дитини. До прикладу, якщо хочете навчити доньку чи сина допомагати мамі, придумайте або прочитайте казку, із якої дитина зрозуміє, наскільки це добре і чому.


Для дітей до шести років краще обрати книжку із великою кількістю яскравих ілюстрацій. Не потрібно, щоб розповідь була дуже довгою. Після шести років можна читати казки складніші і довші з наявністю чіткого сюжету. Бажані герої — люди чи тварини. Заохотити дитину молодшого шкільного віку до читання допоможе приклад батьків. Оскільки дитина у всьому вас копіює, то від того, як часто маля бачить із книгою маму і тата залежить ймовірність, як скоро ви побачите з книгою його.

Не дивлячись на те, що казка — це придумана історія, вона зберігає у собі диво, здатне зачарувати кожну дитину, адже кожна історія відкриває цілий світ. Світ із чарами, з неймовірними пригодами, зі страшними таємницями і благородними героями, з перемогою добра над злом і обов’язково зі щасливим кінцем. Читаючи разом із малюком, щоразу поринаючи у світ чарів, мама і тато також стають добрішими, адже у кожному із нас глибоко в душі живе дитина, що вірить у дива.


Ведучий
Раз дідусь йшов через ліс,
Песик з ним маленький біг.
Рукавичку дід згубив,
Десь в снігах її лишив.

(Іде. З ‘являється мишка).

Мишка
Я маленьке мишенятько,
Утекло від мами й татка.
В лісі добре — нема кішки. .
Де б погрітись мені трішки?
Ой, а хто отут живе?
Пусто… Нікого й просити…
Значить я тут буду жити.

(Ховається в рукавичку).

Жабка
Хоч узимку жабки сплять,
Не заснуть мені ніяк.
А хто, хто ось тут живе?
То прийміть в тепло й мене.

Мишка
Шкряботушка-мишка я.
А яке твоє ім’я?

Жабка
Жабка, жабка я мала.

Мишка
Заходь, хатка не тісна.

Зайчик
Холод в лапки допікає.
Де зігрітися шукаю.
Ой, а хто тут проживає?
Зайчик в лісі замерзає.

Мишка
Мишка-шкряботушка.

Жабка
Жабка-скрекотушка.

Зайчик
То впустіть і мене.

Жабка
Та вже йди, мале.

Лисичка (прислухається)
Десь розмовоньку я чую.
Може, вдасться, заночую.
Справді, тепла хатка є.
А хто, хто у ній живе?

Мишка
Мишка-шкряботушка.

Жабка
Жабка-скрекотушка.

Зайчик
Зайчик-побігайчик.
А ти хто така?

Лисичка
Лисичка-краса.
Відчиніть свою хатинку.
Запросіть хоч на хвилинку.

Мишка
Щиро просимо, ходи.
Заховайся від біди.

Вовк
Так метелиця гуде,
Що і вовка страх бере.
Рукавиця… Подивися!..
Хто сховався в ній, озвися.

Мишка
Мишка-шкряботушка.

Жабка
Жабка-скрекотушка.

Зайчик
Зайчик-побігайчик.

Лисичка
Лисичка-сестричка.
А ти хто такий?

Вовк
А я вовк незлий.
Снігу гори намело —
Упустіть мене в тепло.

Лисичка
Що ж, приймем?
Заходь скоріше,
Та сиди.
В кутку тихіше.

Кабан
Кабанові взимку лихо.
А хто, хто сидить тут тихо?

Мишка
Мишка-шкряботушка.

Жабка
Жабка-скрекотушка.

Зайчик
Зайчик-побігайчик.

Лисичка
Лисичка-сестричка.

Вовк
Вовчик-братик.
А ти що за пан?

Кабан
Я не пан.
Я кабан-іклан.
Змилуйтесь, впустіть
Хоч хвостик зігріть.

Вовк
Знаєм лихо. Йди сюди.
Тільки скраєчку сиди.

Ведмідь
Ну й мороз розперезався.
До барлоги аж дібрався.
Рукавичко? Ти чия?
Проживає тут звіря.

Мишка
Мишка-шкряботушка.

Жабка
Жабка-скрекотушка.

Зайчик
Зайчик-побігайчик.

Лисичка
Лисичка-сестричка.

Вовк
Вовчик-братик.

Кабан
Кабан-іклан.
А ти що за дід.

Ведмідь
Я не дід.
Я ведмідь-набрід.
І мене прийміть.

Кабан
Та в нас місця нема.
Рукавичка мала.

Ведьмідь
Пожалійте, бо біда.
Може добра є душа

Лисичка
Що ж робити?
Добре, йди.
Рукавиці не порви.

Дідусь
Ніби йшов я, не дрімав.
Рукавичку не виймав.
Ніч стоїть вже на порозі.
Можу згинути в дорозі.

Песик
Шкода, шкода дідуся,
Рукавичка ж не стара.
Щось ворушиться… Впізнав
Гав-гав, гав-гав,
Гав, гав, гав!
Немає коментарів:
Дописати коментар

Поділитись у соціальних мережах
Facebook Twitter Telegram Viber